Загружаємо...
Ви тут:  Головна  >  Економіка  >  Новина

ВІКТОР МЕДВЕДЧУК: ТРИ ГОЛОВНІ ВОРОГИ УКРАЇНИ, АБО ПІДСУМКИ 29 РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

23.08.2020  /  0 Коментарів

Україна відзначає 29-ту річницю своєї незалежності. Її проголошення – це історична за своєю значимістю подія, яку на всеукраїнському референдумі підтримали понад 90% громадян країни.

У далекому 1991 року вона сприймалася як життєво важлива віха на шляху до суверенітету, економічної самостійності та процвітання України, до благополуччя наших громадян.

Однак через майже три десятиліття, згідно з результатами соціологічного опитування, проведеного компанією RTS з 13 по 16 серпня 2020 року, тільки 47,1% українців вважають День Незалежності святом.

Таке ставлення українців до державного свята пояснюється об’єктивними причинами. По-перше, Україна в останні роки стала втрачати свою незалежність і суверенітет. За даними опитування Центру «Соціальний моніторинг», проведеного з 8 по 15 серпня 2020 року, 48,6% громадян країни не вважають Україну незалежною. По-друге, цілком очевидно, що надії українців жити в процвітаючій, багатій країні зазнали краху.

Так, згідно з соціологічним опитуванням Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова, проведеного з 14 по 19 серпня 2020 року, 26,1% респондентів вважають, що поганого було більше, ніж хорошого. У тому, що хорошого було більше, впевнені лише 24,9% українців. 41,6% думають, що негативного було стільки ж, скільки і позитивного. Таке розчарування пояснюється в першу чергу економічними провалами влади, що відбувалися останнім часом і очевидними навіть для неї самої.

Парламентарі з правлячої партії «Слуга народу» дозволяють собі у Верховній Раді хизуватися в футболках з написом: «Маю право на помилку». Ні, вже не маєте. Кількість помилок і прорахунків влади зашкалює. Ви стали владою, причому, як ніхто і ніколи в історії України, отримали всю її повноту. І зобов’язані використовувати її для боротьби з трьома головними ворогами України: деградацією, деіндустріалізацією і деінтелектуалізацєю.

ДЕГРАДАЦІЯ. Наведу кілька кричущих фактів. У 1991 році площа країни становила 603 тис. квадратних кілометрів. Сьогодні під контролем української влади – тільки 550 тис. У 1991 році Україна, яка перебувала в складі СРСР, була «п’ятою економікою Європи». Валовий внутрішній продукт (ВВП) України за підсумками 2019 року склав всього 65,6% від рівня 1990-го. Наша країна – єдина з колишніх республік СРСР, яка не вийшла на рівень економіки 1990 року.

Через непрофесійність влади і, як наслідок, деградації економіки українці стали найбіднішими в Європі: $ 3659 – обсяг валового продукту в розрахунку на душу населення (122-е місце в світовому рейтингу Світового банку). У нас найнижчі зарплати, пенсії і рівень добробуту громадян серед усіх європейських країн.

Економічні проблеми супроводжуються катастрофічним зменшенням чисельності населення: за 29 років населення України скоротилося з 52 млн до 35-32 млн осіб. Офіційні дані відсутні, тому що загальнонаціональний перепис населення не проводився з 2001 року, що є ганьбою для влади.

У реальності, з урахуванням багатомільйонної трудової міграції та громадян, які живуть на неконтрольованих територіях, населення України, за оцінками експертів, становить вже 28-35 млн. А якщо враховувати той факт, що на 100 померлих (у січні – червні 2020 року) в Україні доводиться тільки 48 новонароджених, стає зрозуміло: ця тенденція, на жаль, буде тільки посилюватися

ДЕІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ. Колись наша країна будувала авіаносці, ракети і найбільші літаки у світі, виробляла найширший асортимент високотехнологічної продукції. В останні роки українська промисловість переживає навіть не кризу – катастрофу, яка є результатом усвідомленої діяльності влади. Чи варто дивуватися, що за підсумками 2019 року в товарній структурі експорту України частка сільського господарства, мінеральних продуктів і недорогоцінних металів склала немислимі 74,5%?

Україну, що будувала космічні ракети, що створила літак «Мрія» і авіаносний крейсер «Варяг», перетворили навіть не в «аграрну державу», що є долею економічно нерозвинених країн, а на сировинний придаток Європи і світу. Курс на деіндустріалізацію, закладений ще в 2014 році євроінтеграторами, продовжують їх ідейні послідовники. У першому півріччі 2020 року:

  • промислове виробництво впало на 8,3%;
  • видобуток вугілля знизився на 24%; виробництво в легкій
  • промисловості скоротилося на 16,9%;
  • металургійне виробництво знизилося на 14,2%;
  • машинобудування впало на 22,2%.

Скорочення виробництва в сфері машинобудування і металургії означає для вітчизняної економіки повну деіндустріалізацію країни і втрату можливості виробляти технологічно складну промислову продукцію. Всі ці процеси спричинили за собою закриття десятків тисяч підприємств, припинення існування цілих галузей, мільйони наших громадян виявилися викинутими на вулицю без засобів до існування або виїхали з країни в пошуках роботи.

ДЕІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЯ. Цілком очевидно, що в сучасному світі успіху може досягти тільки високотехнологічна, «інтелектуальна» економіка. В Україні, з одного боку, йде масштабний процес витоку мізків: вчених, інженерно-технічного персоналу з високотехнологічних галузей промисловості, таких як оборонна, авіаційна, ракетно-космічна галузь, суднобудівна, приладобудівна, і інших.

З іншого боку, недолуга і збиткова система освіти, нульова підтримка науки (замість 1,7% ВВП, як передбачено чинним законодавством, на науку спрямовується тільки близько 0,26%), ліквідація системи професійно-технічної підготовки кадрів. Цей процес деінтелектуалізації посилюється багатьма руйнівними законами, які повинні бути скасовані або радикально змінені. Йдеться про закон про люстрацію, про освіту, про пенсійну та медичну реформи, закони, які дискримінують російську мову і мови національних меншин, закони про декомунізацію.

Необхідно припинити сповзання країни в цю прірву, зупинити розпочатий процес розпаду, відновити територіальну цілісність. Все це можна зробити, об’єднавши людей загальними і зрозумілими інтересами за допомогою формули національного успіху, формули «зшивання» країни, коли в чисельник виносяться питання мови, історії, віри, а в знаменнику – питання, які об’єднують людей: підвищення рівня життя, доходів, спільне управління країною і реалізація принципів народовладдя.

Якщо ми цього не зробимо, то може статися те, про що попереджав великий князь київський Ярослав Мудрий, який 10 століть тому сказав пророчі і такі актуальні зараз слова: «… Якщо ж будете в ненависті жити, у чварах і сварках, то загинете самі і погубите землю батьків і дідів своїх … ».


Сьогодні руйнують самі основи нашої держави, підточують і виснажують її ресурси, закривають існуючі можливості і блокують потенціал України. Деградація, деіндустріалізація і деінтелектуалізація болісно і відчутно впливають на всі сфери життя в Україні. Це змушує зробити висновок, що в останні роки країною керують «команди руйнівників і ліквідаторів». І свою бурхливу діяльність вони здійснюють в умовах зовнішнього управління Україною і під «чуйним» керівництвом заокеанських господарів, зацікавлених в отриманні повного контролю над нашою країною і перетворенні її в колонію, що нічого спільного не має з реальною незалежністю і суверенітетом.

Єдиним і невідкладним рішенням, спрямованим на боротьбу з ворогами України, є встановлення миру, кардинальна зміна економічного курсу країни, перегляд участі України в зоні вільної торгівлі з ЄС і Світової організації торгівлі, відновлення економічних відносин з Росією і країнами СНД, що дозволить стати на шлях відродження української промисловості і відновлення цілих галузей промисловості, зробити затребуваним працю висококласних українських технічних фахівців. Саме такі рішення можуть врятувати наших громадян від злиднів, закласти фундамент відновлення економіки, побудови незалежної і суверенної країни.

Зі святом вас, дорогі друзі! Воно обов’язково прийде на вулиці наших міст і сіл, якщо ми зробимо нашу країну успішною.

Віктор Медведчук, Голова Політради партії

«Опозиційна платформа – За життя»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You might also like...

З місцевих бюджетів на боротьбу з COVID-19 витрачено 4 млрд грн

Read More →